Артем Лоік - Лист

Тут стоїмо за майбутнє ми,
сину, війна прийде та й мине!
Тільки прошу, не забудь мене,
тільки прошу, пам’ятай мене!

Тільки прошу, пам’ятай мене!
Як промовчиш — пам’ятай мене!
Як продаси — пам’ятай мене!
Честь свою, син, пам’ятай мене!

Я не боюсь перемоги болота…
Знаєш, чого я боюсь, якщо чесно?
Що залишиться все, як було тут!

Сину, я не боюсь залишати цю землю!
Знаєш, чого я боюсь, якщо чесно?
Що все це даремно…

Сину, життя моє буде наглядним уроком,
бо скільки б Диявол не слав на нас орків,
у мізках, а не за кордоном Європа!

Будуй особистість і човгай повз тусу,
і відважся прожити
не по Єсєніну, син, а по Стусу!

Говори українською,
нехай буде нечистою.
І навіть тоді, коли я упаду, — зрозумію, що вистояв!

Залишайся людиною,
відрости свої крила!
Бо тут люди навік закривають очі,
щоби ви їх відкрили!

Тут стоїмо за майбутнє ми,
Сину, війна прийде та й мине!
Тільки прошу, не забудь мене,
тільки прошу, пам’ятай мене!

Тільки прошу, пам’ятай мене!
Як промовчиш — пам’ятай мене!
Як продаси — пам’ятай мене!
Честь свою, син, пам’ятай мене!

Сину, праведна істина ікони валить,
так, політики солодко стелять,
та я тут, на жаль, — не Коновалець!

Я звичайна піхота і жити охота,
як і усім тут!
Ми ті ж самі Кіхоти, ей, братики, ходу,
до зустрічі, синку!

Залишаю на пам’ять затерті слова,
що я надіслав Лоіку!
Нехай знайде його голова ті рядки, що
хаос перетворять на логіку!

Сину, прости, що приходить за тата
лише його номінальна зарплата!
Тільки лишайся сидіти за партою,
знаєш, без розуму мертва і правда!

Будуй особистість, син, це не мало, таку,
щоб сходила житом і прагнула жити
не по-маленьку, а по Маланюку!

Залишайся людиною,
відрости свої крила!
Бо тут люди навік закривають очі,
щоби ви їх відкрили!
—
Тут стоїмо за майбутнє ми,
Сину, війна прийде та й мине!
Тільки прошу, не забудь мене,
Тільки прошу, пам’ятай мене!

Тільки прошу, пам’ятай мене!
Як промовчиш — пам’ятай мене!
Як продаси — пам’ятай мене!
Честь свою син, пам’ятай мене!